Сторінка музкерівника
Лариса Григорівна Кузьменко
Графік роботи музичного керівника
КДНЗ №18 «Барвінок» Лариси Григорівни Кузьменко
2017 – 2018 навчальний рік
Дні тижня | Інтервал робочого часу | Кількість годин | Види роботи |
Понеділок | 0830 - 1430 | 6 | Фронтальні заняття, Індивідуальна робота |
Вівторок | 0830 - 1430 | 6 | Фронтальні заняття, Індивідуальна робота |
Середа | 1000 – 1600 | 6 | Фронтальні заняття, Індивідуальна робота |
Четвер | 0830 - 1430 | 6 | Фронтальні заняття, Індивідуальна робота |
П'ятниця | 0830 - 1430 | 6 | Фронтальні заняття, Індивідуальна робота |
Цикл консультації для батьків з питань розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку
Перелік консультацій для батьків
1. Як починати слухати музику з дитиною.
2. Як правильно слухати класичну музику з дітьми.
3. Як прищепити дитині любов до слухання музики.
4. Співайте діткам перед сном.
5. Батьки – перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей.
6. Обережно: захворювання дитячих голосових зв'язок.
7. Зробіть дитину рівноправним учасником підготовки до дитячого свята чи розваги.
8. В світі загадкових музичних звуків.
9. Висота звуку та звуковисотний слух.
10.Ігрові завдання для розвитку пісенної творчості ат музично-ритмічних здібностей дітей дошкільного віку.
11. Створюємо родиною музичні творчі казки.
12. Сила звуку та динамічний слух.
13. Значення музично-пальчикових пальчикових ігор для розвитку творчого потенціалу найменших дітей дошкільного віку.
14. Взаємозв’язок дошкільного закладу і родинного виховання у розвитку музичних здібностей особистості дитини дошкільного віку.
Консультація № 1. Як починати слухати музику з дитиною
Шановні батьки!
Якщо Ви хочете, щоб серце Вашої дитини прагнуло до Добра, Краси, Людяності, спробуйте навчити її любити і розуміти музику! Вчить її, навчайтеся разом з нею! Фахівці з різних галузей дошкільної психології, педагогіки мистецтва радять починати займатися музикою вагітним мамам ще у період вагітності, а продовжувати зразу від народження дитини для формування гармонійної особистості засобами музики. Музичне мистецтво є джерелом духовності, засобом активізації всіх творчих здібностей дитини, звичайно за умов систематичних занять і не лише у дошкільних навчальних закладах, а і дома. Прихильники раннього виховання мистецтво рекомендують батькам не втратити можливість формування гарного смаку у малюків, розуміння ними характеру та образності музики, величезного естетичного впливу на всю психіку дитини, її позитивний та гарний настрій.
Обов’язковою умовою для формування естетичного музичного смаку має бути сформована родинна фонотека. До неї мають входити: записи класичної музики на фоні звуків природи — шуму струмка, моря, звуків лесу, спів пташок, пісні з улюблених мультфільмів, казки, колискові, український дитячий фольклор. Слухаючи музику разом з дитиною, ви переконаєтеся що зникає стурбованість дитини, її тривога, вона заспокоюється і розслаблюється.
У віці від першого року до трьох років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан – бадьорий, задерикуватий при слуханні пісні «Конячка» О. Тимчивої, спокійний, доброзичливий при слуханні пісні «Кішка» О. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття перед фахівцями і батьками стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному прослуховуванні.
Особливо важливою ланкою є формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього дошкільного віку є музичне переживання. В основі розвитку їхніх музично – сенсорних здібностей лежить слухання, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звуку – висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини слід впроваджувати включені музично – дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звуку. Дітям на другому році життя слід запропонувати дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на 3 році життя музично – дидактичні ігри дещо ускладнюють. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад, у грі «Чий будиночок?» дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Нерідко в дітей із церебральним паралічем характерні розлади емоційно-вольової збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванню, в інших – у вигляді загальмованості, сором'язливості. Тому завдання підбираються індивідуально. Важливим елементом дітей першого – третього років із є виразне виконання музичного твору мамою, бабусею, татом. Разом з тим, при роботі з такими дітьми необхідні наочні прийоми, що залучають дитини до музики – показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорове сприймання образу сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам'ятовуванню. З цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.
Більш різноманітний музичний репертуар для дітей дошкільного віку допомагає зацікавити дитину музикою, викликати й підтримати її радісне хвилювання. У цьому віці зберігає своє значення використання іграшки як засобу, що викликає інтерес до виконуваних творів. Засвоєнню музики допомагають короткі пояснення, які виділяють найяскравіші художні засоби.
Музика сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше – це «школа почуттів», що формується завдяки особливій властивості музики: викликати співпереживання слухачів.
Виховуючи маля, розвиваючи здібності, збагачуючи духовно, знайомлячи і зі складнішими творами, ви відкриваєте перед ними ще один шлях збагачення їхнього музичного досвіду.
Можливо, декілька порад фахівців музичного мистецтва допоможуть Вам і Вашої дитині ввійти в великий та чудовий світ музики.
1. Пам'ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажати слухати! Треба дуже постаратися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було.
2. Починати слухання треба з маленьких творів.
Це може бути вокальна музика (музика для голосу), або інструментальна (яка виконується на різних інструментах). Прислухайтеся до звуків, постарайтеся почути і розрізнити динамічні відтінки музичної мови, з'ясувати чи роблять вони виразним виконання музичного твору.
3. Безумовно, слухати вокальну музику легко, текст завжди підкаже, що хотів сказати композитор, якими думками поділитися.
4. В інструментальної музиці слів немає, але від цього вона не стає менш цікавішою. Слухайте з дітьми твори П.Чайковського, С. Прокоф'єва, Р. Шумана, В. Моцарта, О. Гречанінова та сучасних композиторів.
5. Час від часу необхідно повертатися до прослуховування вже знайомих творів.
6. Постарайтеся зробити слухання музики систематичними, відводьте для цього певний час.
7. Дуже корисно слухати одні й ті ж самі твори у виконанні різних солістів та колективів.
Консультація 2. Як правильно слухати класичну музику з дітьми.
Всі знають, що класичну музику
треба слухати в цілковитій тиші. Спочатку, обрану музичну п’єсу треба дати дитині «програти». Хай він підіграє у такт мелодії на любому імпровізованому інструменті. Запитайте його, що він відчуває коли слухає музику. Запропонуйте дитині затанцювати свою фантазію під цю мелодію. Тепер, коли дитина «відчула» мелодію тілом, знайшла її у собі за допомогою фантазії та емоцій, можна розповісти дитині, як слухають музику у концертних залах. Малюк за вашим проханням посидить тихенько, а ви запропонуйте йому пограти у «відгадайку». Попросіть його назвати знайому йому мелодію серед незнайомих уривків. Побачите, як він зрадіє, коли почує «свою». Тепер він готовий до прослуховування музики. Це стане для нього справжнім задоволенням, та з кожним новим прослуховуванням буде зв’язана купа позитивних емоцій. Любіть свою дитину, приділяйте їй як можна більше часу, і тоді вона дійсно стане різнобічно розвиненою людиною.
Консультація 3. Як прищепити дитині любов до слухання музики.
Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують – вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.
Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою! Другий спосіб – це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П. Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по – своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.
Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5 – 6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті – решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!
Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику(ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон) До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте!
Консультація для батьків № 4.Співайте діткам перед сном
«Котику сіренький...» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!
Ритм колискових зазвичай відповідає серцебиттю, ритму дихання матері і малюка, відіграє важливу роль у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.
Котику сіренький, , Дитя буде спати,
Котику біленький, Котик воркотати,
Котку волохатий, Ой на кота воркота,
Не ходи по хаті, На дитину дрімота!
Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.
Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне, але в теперішній нелегкий час, почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!
Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня. Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися просто покласти голівку на плече.Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви – найкращий співак і приклад для своєї дитини!
Рученьки, ніженьки,
Лагідні очі!
Спокійної ночі!
Скінчилася гра!
Рученьки, ніженьки,
Спокійної ночі!
Спати пора!
Консультація 5. Батьки – перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей
Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати! Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка? Спочатку дитина інтонує, попадає в дві ноти, потім в три і т.д. В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання. Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся! Для спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Так, трьохрічному малюку «дорослі» пісні не підійдуть, важкуваті для сприйняття та виконання! Для початку слід вибирати коротенькі поспівки, поки дитина не навчиться виконувати їх чисто (наприклад: Скаче жабка по доріжці, витягнувши свої ніжки; Я маленьке слоненя, люблю гратися щодня; Диби – диби – диби – ди)
Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами ) Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту. Музикуйте, танцюйте, співайте з вашими дітками, адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування для своїх дітей.
Консультація 6. Обережно: захворювання дитячих голосових зв'язок.
В дитячому садочку, дома, чи на дитячих святах (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігти щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно викрикувати! Як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.
Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме:
– уникати крику, тривалого мовленнєвого апарату;
– не співати під час хвороби;
– не співати на вулиці у холодну пору року;
– обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв, категорично заборонити дітям вживання газових напоїв дітям дошкільного віку.
На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у сім’ї та колективі!
Консультація № 7. Зробіть дитину рівноправним учасником підготовки до дитячого свята чи розваги.
Головне – участь малюка в цьому процесі. Запитайте в дитини, де в кімнаті поставити ялинку. Візьміть її із собою до магазину, щоб вибрати ялинкові прикраси, а ще ліпше – виготовте їх разом. І хай ці вироби будуть не такими досконалими, як хочеться вам, обов'язково повісьте їх на чільному місці – дитина повинна бачити результат своєї діяльності на ялинці, на вікні тощо. Цінуючи працю дитини, поважаючи її думку, ви піднімаєте самооцінку малюка, вчите власним прикладом поважати вас. Залучіть дитину й до сервіровки столу (можна, наприклад, доручити розкладання виделок, серветок – безпечних предметів), нехай якусь дрібницю допоможе й на кухні (почистити варену картоплю). Велике значення має чи співають батьки та родина на святі. Саме приклад батьків, їх відношення до музики, що увійшла в повсякденний ритм родинного свята створює атмосферу наслідування, прилучення до духовних джерел з малечку. Відомо, що після 6 років дитина вже не так щиро і відверто наслідує музичні нахили батьків і має свій естетичний смак. Як хочеться щоб він не був хибним, модним, а був гармонійним для дитини дошкільного віку. Відповідав її психофізіологічним потребам і задовольняв позитивне налаштування психіки дитини дошкільного віку.
Добре перед Великодніми святами відвідати з малюком церкву, показати ікону Ісуса Христа і пояснити, чому ми святкуємо Різдво (звичайно, якщо родина сповідує духовні принципи).Подарунком не може бути светр, шапка, чобітки, – речі, котрі ви б все одно купили дитині. Не даруйте те, чого в малюка удосталь (наприклад, 10 – ту машинку). Подарунок має захопити, приємно здивувати, принести радість синові чи доньці. Скажімо, купіть цікаву книгу, що в наш час батьки роблять рідко, відеокасету з улюбленим мультиплікаційним героєм тощо. Подаруйте річ, про яку мріяла дитина. Для цього за кілька місяців до свята поспостерігайте за своїм малюком. Можете прямо запитати, який би подарунок він хотів отримати. Запакуйте подарунки в різні коробочки: дарма що, вони будуть малесенькі, із недорогими речами, але обов'язково – гарно оформлені, яскраві. Не кладіть у кожен подарунок цукерки, щоб потім не довелося їх конфіскувати у дитини, хвилюючись за її здоров'я. Бо то не подарунок, якщо його забирають. Найліпше із солодощів покласти банан, хурму, яблуко, по цукерці кількох видів – стільки, щоб дитина не переїла і ви були спокійні. Складаючи плани щодо місця святкування Нового року, врахуйте бажання сина чи доньки. Зважте: щодня, коли ви на роботі, дитині бракує вашої уваги, тепла, елементарного спілкування з вами. І якщо ви ідете святкувати до друзів, залишивши малюка на бабусю, він не відчує смак справжнього свята: бо без вас воно нічим не відрізняється від буднів. До того ж дитина вважатиме: тато з мамою мене зрадили.
Тож, не жертвуйте синівською любов'ю і відданістю. Запросіть друзів до себе або візьміть із собоюна гостину дитину. А якщо вашому малюку до 3 – ох років, бажано зовсім відмовитися від великих галасливих компаній. Згадайте про те, що Різдво – родинне свято, тому, мабуть, варто його зустріч у колі рідних зробити сімейною традицією.
Забудьте у святкову ніч про дитячий розпорядок – не вкладайте дитину силоміць у ліжко, коли вона не хоче спати, а хоче веселитися разом із вами (також ризикуйте виступити в дитячих очах зрадниками).
Обов’язковим атрибутом дитячого свята має бути фонотека різдвяних, великодніх пісень. А що стосуються музичних українських пісень – вони повинні слухатися дитиною кожен день для формування основ як музикальності, так і закладення основ активного мовлення та флотування фонематичного слуху.
У передноворічні й різдвяні дні проводиться чимало громадських ранків, концертів, спектаклів для дітей, куди, на жаль, не всі батьки мають змогу повести своїх синів і доньок. Та в жодному разі не можна казати дитині, що у вас немає грошей: їй важко збагнути це. Створіть удома таке свято, щоб малюк не сумував і не заздрив тим, хто побував на громадській ялинці, – із хлопавками, феєрверком, костюмами, масками (костюм зайчика не тільки для свята в дитсадку чи «великої» ялинки). І самі причепуріться – і тоді ваш малюк остаточно переконається, що настало чудове музичне свято, бо матуся і тато така гарна! Щоб дитина виросла чуйною, милосердною, лагідною, щоб могла радіти від щирого серця, ми, дорослі – вихователі оточуємо її любов’ю та расою. Свято в житті дитини ― це той радісний і барвистий острівок у житті, до якого завжди прагнеш і який назавжди залишається з дітьми. Де свято ― там сміх і радість, щасливі хвилини, здійснення бажань. Такі події надовго запам’ятовуються дітям. У житті дитячого садочка свята посідають особливе місце. З великим нетерпінням діти чекають особисті бенефіси, розваги, конкурси, свята. В святкових дійствах беруть участь усі наші вихованці ― адже немає не талановитих дітей. Для кожного маленького актора є своя роль. А найбільшими помічниками в організації свят є батьки наших дітей. На них лягає турбота по пошиттю костюмів, підготовці атрибутів, аксесуарів. Крім того, вони випробовують себе і як актори, приймають участь у святах, розвагах. Музика, як головний компонент свята, створює емоційний настрій. Так, весела, завзята, жартівлива музика на Новорічному святі налаштовує дітей на радісне очікування сюрпризів, ліричні мелодії, які лунають у день 8 Березня ― передають ніжні й теплі почуття. На святі «Дитсадочок наш, прощай» звучать нотки жалю, бо розлучатись завжди сумно. Але загальний настрій у всіх все рівно світлий і життєрадісний . Діти, беручи участь у святкових дійствах, природно сприймають мову музики, літератури, танцю. І це стає для них настільки природнім, як повсякденні справи та розмови. Свята відкривають у кожній дитині творчу, художню обдарованість, яке неодмінно сповнить її життя смислом, зробить її щасливою, захопленою та вільною.
Консультація № 8. В світі загадкових музичних звуків.
Що таке звук? Звук – це вібрація, яка має вплив на любий предмет, живий організм, в тому числі і людський. У фізиці відомий такий дослід: на листок з залізом насипають пісок і діють на нього різними звуками – пісок при цьому починає приймати різні форми, для кожного звуку свої. Чому? Тому, що кожний звук має свої притаманні тільки йому особливості. Вони – то складають, як у калейдоскопі, різноманітні узори. По цим особливостям ми можемо відрізнити один звук від іншого і при необхідності впізнати, виділити із всього звукового різнобарв'я той звук, який для нас важливий і необхідний в даний момент. Вміння розпізнавати ці особливості, або, як кажуть педагоги, особливості звуку складають основу розвитку музичних здібностей. Які ж загальні особливості звуку? Спочатку розділимо всі оточуючі нас звуки на дві важливі групи: звуки шумові (від слова «шум», «шуміти») і звуки музичні (від слова «музика»). Із музичних звуків складається будь – яка пісня, будь – який музичний твір, будь – яка мелодія, у таких звуків і назва особлива – мелодійні.
Завдання: Роздивіться малюнки і запитайте дитину де вона чує шумові звуки, а де музичні.
Консультація № 9. Висота звуку та звуковисотний слух
Тепер ви знаєте, шановні батьки, що звуки по силі бувають не однакові, але розрізняються між собою не тільки динамікою. Щоб дізнатись ще про одну таємницю звуку, пограйте з дитиною в гру – діалог. Уявіть, що зустрілись дві людини: одна велика – велика, з низьким голосом, а друга – малесенька, з тоненьким голосочком. Велетень басом питає маленьку людину, а та відповідає йому тоненько і ніжно.
– Де ти живеш? – прогримів велетень.
– У квітці конвалії, – ніжно задзвеніло у відповідь.
– З ким ти дружиш? – знов прогриміло запитання.
– З Дюймовочкою....
Можна придумати діалог далі і виконувати його, не забуваючи про те, що велетень говорить басом (товстим голосом), а казковий малюк –високо, ніжно (тоненьким голоском).
Можна вільно змінювати голос з низького (товстого) до більш високого (тоненького). Зробивши цей шлях голосом декілька разів, ви дізнаєтесь про нову якість звуку.
Отже, кожний музичний звук має свою висоту, яка відрізняє один музичний звук від іншого і любий шумовий від музичного.
А тепер, для розвитку у дитини вміння розрізняти звуки за висотою, пограйте з дитиною.
Дидактична гра "Подумай і відповідай" (для дітей 3 – 5 років)
Ігровий матеріал.
Картки по кількості гравців, на яких зображені ведмідь,зайчик, пташка.
Хід гри.
Дитині дають картки. На піаніно чи у грамзапису звучить мелодія:«Зайчик» муз. М.Старокадомського; «Ведмідь» муз. М. В. Ребікова; «Горобчики» муз. М. Красєва. (Можна підібрати другий музичний матеріал) Дитина впізнає мелодію і підіймає відповідну картку. В процесі гри розвивається вміння розрізняти звуки низького, середнього та верхнього регістрів.
У піаніно клавіш багато – то сумно звучать вони, то завзято
У крайніх зліва бас гуде, мов по лісі ведмідь іде.
У крайніх справа звуки тоненькі, мов спів пташок маленьких.
У середніх клавішах як раз той же голос, що і в нас.
Тут наступив ранок, і сон перервався. Ніна встала, ласкаво доторкнулася до клавіш піаніно. У відповідь почулися добрі голоси струн.
А тепер, для розвитку у дитини вміння розрізняти звуки за висотою, пограйте з дитиною.
Гра «Дзвіночки» (5 – 7 років)
Ігровий матеріал.
Два набори дзвіночків різних за висотою Картинка з зображенням дзвіночків.
Хід гри.
Перед початком гри розкажіть казочку. В грі приймають участь дитина і дорослий. Дорослий сідає спиною до дитини і дзвенить дзвіночками по черзі. Дитина повинна знайти у своєму наборі дзвіночків той, що дзвенів. При повторенні гри дитина і дорослий міняються місцями.
Примітка. Можна використовувати набір дзвіночків, різних за висотою. Замість дзвіночків можна використовувати металофон або, наприклад, те, що є вдома, склянки з тоненького скла, наповнені водою. Різний рівень води у склянках впливає на висоту звуку. Вдаряти по склянках треба легким рухом, використовуючи звичайну ручку або олівець.
Консультація 10. Ігрові завдання для розвитку пісенної творчості та почуття ритму у дітей дошкільного віку.
Гра з машиною картинки по назвам
Дорослий пропонує дитині погратися з машиною. Дитина возить її і гуде: «Бі – бі – бі!». Дорослий дає малюку різні за величиною машини, пропонуючи показати як гуде велика і маленька машини, повторює найкращі співвідношення звуків, які відрізняються за висотою.
Гра з пташкою
Дитині пропонують іграшкові пташки різні за розмірами. Дорослий просять показати, як співає кожна пташка на склад «ку – ку» (так, щоб звучання змінювалося за висотою, відповідно величині іграшки).
Гра з коником
Дорослий просить дитину показати, як скаче маленька конячка,промовляючи «цок – цок» в різному темпі і ритмі.
Дати пояснення: конячка спочатку скаче швидко (поспішає), а потім повільно (втомилася).
Колискова ляльці
Дорослий пропонує дитині поколихати ляльку, наспівуючи їй колискову на склад «баю». Сам слухає і підспівує, закріплюючи створену дитиною інтонацію. Бажано включити або заспівати ніжну колискову. Зверніть увагу дитини на те, які ніжна та спокійна мелодія у колискової. Під цю мелодію засинають не тільки дітки, а і ляльки, пташки, тваринки. Колискова – це мамина пісенька перед сном.
Лялька танцює
Дорослий пропонує дитині показати, як лялька танцює або крокує, наспівуючи свою інтонацію на склад «ля».
Побажання. Запропоновані ігри є попередньо першочерговим кроком формування музично – творчих проявів у дітей. На цьому етапі ставиться мета: розвивати у дітей орієнтацію в різних якостях музичного звуку через гру в якої дитина комбінує музикальні звуки, які відрізняються за висотою, тривалістю, динамікою.
Форми роботи батьків з дітьми для активізації музичних здібностей.
1. Попроси дитину заспівати самостійно, знаходячи то високі інтонації (співає маленька зозуля, нявкає кошенятко), то більш низькі (співає велика зозуля, киця ).
2. Співати своє ім'я (та другі імена) на двох звуках, передаючи різні інтонації.
3. Вести співочу перекличку. Дорослий співає: «Ай, де ти?». Дитина відповідає: «Я тут». Потім почергово змінюються, придумуються нові інтонації.
4. Імпровізувати мотив з двох – трьох звуків на склади «ля – ля», дорослий або друга дитина придумують свій мотив. Йде змагання: хто більше придумує поспівок.
5. Закінчи мелодію.
6. Придумай свою пісеньку на вірш який подобається.
Танець троянди
для дітей 5 – 6 років
Запропонуйте дитині гру. Під красиву мелодію (грамзапису чи власний спів) виконати танець тендітної квітки – троянди. Дитина сама придумує до нього рухи. Раптово музика зникає. Це порив північного вітру (заморозив прекрасну троянду). Дитина завмирає у любій, придуманій нею позі. Чим краще уява, тим цікавіші рухи танцю і поза замерзлої троянди.
Хто краще?
для дітей (5 – 6 років)
Гра розвиває уяву і творчість у рухах.
Запропонуйте дитині придумати танець під знайому музику. Це може бути сучасний шлягер або щось мелодійне і спокійне. Характер рухів повинен відповідати музиці, що звучить.
Позмагайтеся з дитиною: чий танок буде досконалішим, краще, чиї рухи будуть цікавіші і виразніші.
Консультація № 11. Створюємо родиною музичні творчі казки.
Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати його як можна раніше, починаючи з двох років. Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком ця здібність згасає. Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Не треба розмовляти словами, просто»відповідайте» бубном або ксилофоном щось дитині, а вона хай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім хай дитина розкаже Вам про ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і чути. Хай це тільки начальне враження про можливості музики. Пізніше фантазія підкаже йому про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.
Шановні батьки, прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казко терапію дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, назви нот та збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казко творення залучаться найстарші члени родини: бабусі та дідусі, їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.
Музична казка про висоту звуків.
Жили – були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них. була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзвіночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала по – іншому.
Дзвіночки висять хитаються, дзвенять, повторимо їх дзвін: дінь – дінь, дан – дан, дон – дон.
Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.
Казка «Про високі та низькі звуки»
За синіми морями, за густими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна.
Правили країною Музичний король та принцеса Акизум, а жили вони в чудовому сонячному палаці, який із усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.
Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи.
Музика природи, це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало Акизум.
Саме так, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо – високо, а як виводять свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно. Так і з’явились високі та низькі звуки. Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.
Казка «Як виникли ноти?»
Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.
Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти
Казка «Де живуть ноти?»
Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї, біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин.
– Яка красива музика звучить навколо!, – подумало деревце.
– Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли музики?... А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки?... Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту.
А звуків є всього сім – сіла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно, й буває в сім’ї.
І розлетілися звуки – ноти по гілочках. Першою від самого сонечка прилетіла сонячна нота – Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка – Мі, на першій. Фантастична нота – Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою.
Прислухаємось.
( Звучить пісеньку, яка складається з цих трьох нот)
Незабаром прилетіли ще дві подружки; вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота – Ре.
(Можна дограти пісеньку до кінця, із добавлянням ноти – Ре)
А скромній і добрій ноті – До, місце на гілочці не вистачило.
– Що ж робити?, – подумало деревце. Як знайти місце для доброї ноти?
«Куди ж поселити добру ноту?»
Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже ж на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.
– Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.
Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримає гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показує, куди сідати усім нотам.
Деревце зраділо, що в музичній державі з’явився король: адже без нього незрозуміло, це ноти, чи може, картоплинки?
Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук – ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях. А люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали й стали краще розуміти музику.
Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний – Ля та самостійний – Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись трішки далі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась.
Лагідний звук – Ля, зовсім невпевнено, вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті – Сі. І зажили ноти – подружки дружно, як у хорошій сім’ї.
Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство?
Тож послухайте.
Фізична хвилинка «Музикальна сімейка»
Прилетіла нота До,
Опустилася в гніздо.
Бачить в кухні ноту Ре,
Котра п’є яйце сире.
У світлиці нота Мі
Розважається з дітьми
На балконі нота Фа,
Диригує: – Раз – і два!
Біля неї нота Соль
Ремонтує парасоль.
А весела нота Ля
Примовляє: – Тра – ля – ля!
Замахала нота Сі
Враз притихли голоси.
І сказала ноті До:
– Покидаємо гніздо,
Посідаємо на дроти
І по черзі з висоти
Заспіваємо усі:
До, Ре, Мі, Фа
Соль, Ля, Сі.
Ви, мабуть, спитаєте, як же звуть Музичного короля? Назвали його незвичним ім’ям: Скрипковий Ключ. Ключ – тому. що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий – тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже красиво звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки.
Помічник у нас він звичний.
Ми звемо його ключ Соль.
Пам’ятаєте, однією рукою він міцно тримає другу гілочку, куди першою прилетіла нота Соль. Саме тому Музичного короля називають ще й ключ Соль. Усе нам скаже ключ Скрипковий король. Він над нотами король.
І з того часу люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали і стали краще розуміти музику.
Музична казка «Тоніка вибирає подружок»
З того часу, як вибрали головний звук мелодії та назвали його ім’ям Тоніка, життя у Музичній країні стало цікавим і приємним. Якщо раніше мелодія, мандруючи по горах та долинах, могла заблукати і точно не знала, на якому звуку їй треба спинитися, то тепер якась дивна сила притягувала її до Тоніка. Усе було б добре, але раптом Тоніка стала смутною і сказала Королю: «Мені одній сумно бути головним звуком». «Адже ти найбільш надійна, стійка, тобі можна довіряти!», – відповів Король. «Це так, але мені хочеться мати хоч би двох товаришок, із якими я могла б порадитися». «Добре, погодився Король. – Ти скромна і говориш правду, тому я дозволяю тобі вибрати двох подружок. Але ставлю дві умови: перша – щоб ці дві подружки теж були надійними та стійкими, і друга – щоб ви утрьох красиво звучали не тільки послідовно, але й одночасно».
Довго думала Тоніка, кого б їй вибрати у подружки. Пробувала різні звуки, але ніяк не могла вирішити: то нестійкими, вони були, схилялись до сусідніх звуків, то звучали разом із нею не дуже красиво. Але в один прекрасний день все ж таки вирішила.
Як ви думаєте, діти, кого вибрала Тоніка?
Казка дає первісне поняття про стійкі та нестійкі звуки. У подальшому Тоніку і її «подружок» я назву загальноприйнятим терміном – тонічний тризвук.
Питальна форма закінчення казки сприяє активізації їх музичного слуху, казковий сюжет спонукає одразу ж шукати відповідь на це питання. Звичайно, із допомогою вчителя вони її знайдуть.
Складні музичні поняття та явища з допомогою казки можна зробити більш зрозумілими й доступними для молодших школярів. Спостерігаючи за казковими персонажами, діти з властивою їм безпосередністю реагують на події, що виникають у казці, швидше запам’ятовують та краще засвоюють навчальний матеріал. Казка – улюблений дітьми літературний жанр. Приваблюють і незвичайні казкові сюжети, і яскраві образи, що запам’ятовуються. Це допомагає розширити життєвий та художній досвід молодших школярів, які завдяки уяві переносяться, то в надхмарні височини, то в таємничий ліс, то у королівські володіння. Лаконічні за формою, цікаві за змістом казки сприяють вихованню моральних якостей учнів.
Слід підкреслити: інформація, викладена навіть у формі цікавої казки, не повинна бути надто багатослівною. У розповідь доцільно вплітати музичні та образотворчі ілюстрації, або певні завдання, а також елементи діалогу, бесіди.
Казкові сюжети можна використати не тільки з музичної грамоти, а й у процесі хорового співу, слухання музики.
Музична казка «Про рідний край»
Якось давно одному східному володарю подарували чудову пташку. Навіть сонце сповільнювало свій рух, слухаючи її пісні. Їй зробили золоту клітку, гніздечко вимостили пухом молодого лебедя. Але пташка не співала. Тоді винесли її у сад. І там вона мовчала. За порадою мудреців її вивезли у ліс, але й там вона теж мовчала. Один із наймудріших мудреців порадив повозити пташку по країні. Біля одного маленького болота повісили клітку з пташкою на суху гілочку саксаулу.
Тяжким випаром від болота, клубами роїлася над ним набридлива мошва. Коли засвітила край неба рання зоря, пташка раптом стрепенувшись, простягнула крила і стрілою злетіла угору, але вдарилась об золоті пруття і впала вниз. Сумно озирнулася навколо й тихо заспівала. «Так ось звідки моя пташка! Це її рідний край», – мрійливо промовив господар. Він згадав своє рідне місто, де не був уже три роки і наказав відкрити дверцята клітки й випустити пташку. І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню свободи й любові до Вітчизни. Ось. що таке рідна земля та воля.
В основу наступної казки покладений художній прийом «олюднення», який допоможе дітям з більшим інтересом сприйняти й запам’ятати характерні особливості різних музичних інструментів.
Музична казка «Хто в оркестрі головний?»
Одного разу перед початком репетиції сперечалися інструменти симфонічного оркестру, хто з них найголовніший.
«Звичайно, я, – прокричала труба. – Адже я граю голосніше за всіх!». «Ні, я! – проспівав контрабас, – бо я найбільший!». «Навіщо даремно сперечатись? В мене дуже оригінальний звук, тому найголовніший інструмент, це – я!», – пробурчав фагот. «Ну, ще чого не вистачало! Моє звучання більш оригінальне», сказала валторна.
Що тут почалося! Інструменти кричали, перебивали один одного, і кожен із них намагався довести, що саме він найголовніший. Вони так довго сперечалися, поки зовсім не розладналися. А тут час репетирувати. Вийшов диригент, сказав: «Милі мої інструменти, ви зараз у такому розладженому вигляді, що грати не зможете. Краще нам репетицію відкласти на завтра. А ви поки що відпочиньте».
Поступово вони заспокоїлися, і стало тихо. Може позасинали?.. І тільки маленька чемета, що не вступала в суперечку, бо не звикла перебивати старших, довго не могла заснути і все думала: «Так хто ж в оркестрові найголовніший?»
Казка наводить дітей на міркування, оскільки закінчується питанням. Можливо, хтось скаже, що в оркестрі немає головних, що всі рівні і важлива їх узгодженість. Друга версія – кожний інструмент іноді може бути головним (виконувати соло). Третя – головний в оркестрі – диригент. Він організовує, підказує, кому і як грати, без нього все розвалилося б.
Усі три варіанти правомірні, оскільки не суперечить один одному. Важливо, щоб казка спонукала дітей мислити.
На уроках музики у початкових класах бесіди й про професію композитора. Стараюсь дітям просто і зрозуміло пояснити, що композитор – це людина, яка створює музику, а ще, щоб діти зрозуміли суть творчого процесу та особливість композитора, багатство його внутрішнього світу, тонке сприйняття всього, що його оточує. І цьому допомагає казка, де розповідь про те, як виникає музика, збагачується художніми образами.
Музична казка «Казка про найщасливішу людину»
Петрик дуже любив музику. Він любив ходити з мамою й татом на музичні концерти і міг довго слухати сонати, фуги й навіть великі симфонії. І Петрик подумав: «Як це люди створюють таку красиву музику, і все в них так складно виходить?»
І я спробую, може і в мене вийде. Сів Петрик за рояль, натиснув на клавіші. З – під пальців залунали якісь різкі неприємні звуки. Йому навіть здалося, що білі клавіші почервоніли від сорому. Спробував пограти на балалайці, став старанно перебирати пальцями струни. Але почув у відповідь одноманітне й сумне: трень – брень, трень – брень. З надією взяв він у руки скрипку. Йому здалося, що це зовсім неважко: води собі смичком по струнах, і музика сама собою зазвучить. Але смичок заскиглив так жалібно, що Петрик злякався й заплакав.
І раптом скрипка привітно промовила: «Не плач, Петрику. Я знаю, що ти хочеш стати музикантом. Гадаю, так воно й буде, адже серце в тебе хороше, добре. Дам тобі пораду: піди у ліс і уважно послухай музику природи. Спів пташок. шелест листя на деревах, дзюрчання струмочка. Адже своя музика є і в сонечка, і в хмарки, й навіть у кожної травинки. А справжнім музикантом може стати тільки той, хто все чує, хто відчуває радість, коли бачить все навкруги. Те, що почуєш у лісі, постарайся не забути, зберегти у своїй душі якомога довше. І ось настане день, коли ти захочеш сказати людям, яка красива музика природи. Тоді бери у руки будь – який інструмент, і він буде слухняний тобі».
Запам’ятав Петрик добре пораду скрипки, побіг у ліс. Почув він музику природи, і здивувався, яким багатозвуччям музичних барв вона заповнена. Сім днів провів Петрик у лісі, і кожний день природа дарувала нові кольори, запахи, звуки. І коли на восьмий день він побіг додому і сів до роялю, пальці його відтворили урочисті акорди.
«Пісня природи», – так я назву цю музику, подумав Петрик. Підбіг до балалайки – і одразу ж зіграв бадьорий танок дощику, який недавно наздогнав його в лісі. З трепетом узяв він у руки скрипку – і вона заспівала чарівну мелодію, то задумливу, то схвильовану, то радісну. Петрик раптом стала тісна його кімната. Він відкрив вікно, а на вулиці стояли люди, що проходили поблизу. Вони посміхнулися йому, просили пограти ще.
Петрик був найщасливішою людиною у світі!
Консультація 12. «Сила звуку та динамічний слух»
Тихий і голосний звук, безумовно, ніколи не сплутаєш. Якщо уважно прислухатись до людської мови, можна помітити, що вона багата динамічними відтінками («динаміка» в перекладі з грецької означає «силовий» або означає «силу») За допомогою відтінків наша мова стає більш колоритнішою, як і запропонований до порівняння малюнок у фарбах (розгляньте з дитиною малюнки, запитайте який з них кращий і чому).
Ми ніколи не говоримо тільки голосно, чи тільки тихо. Одне й те ж слово можливо сказати дуже голосно, помірно голосно, ледь тихо, тихо, зовсім пошепки, ледве чути. Сила звуку буде залежати від того, яке значення має для нас сказане і що і кому ми хотіли сказати. Динамічні відтінки в музичній мові, це своєрідні музичні фарби, які розмальовують мелодію у різні кольори, примушують її звучати ще більш виразно. Сила різноманітного звуку становить одне із важливих її умов, одну із особливостей.
Вправа «Голосно – тихо заспіваємо» (для дітей 5 – 7 років).
Ігровий матеріал. Різноманітні музичні іграшки.
Хід гри. В грі можуть прийняти участь декілька чоловік. Це можуть бути рідні дитини, чи її друзі. Вибирають ведучого, який виходе з кімнати, решта домовляється куди заховати іграшку. Ціль ведучого знайти її, керуючись силою звучання пісні, яку можуть співати всі, чи один з граючих. Всім необхідно пам'ятати одне правило: звучання пісні посилюється по мірі приближення до місця, де знаходиться іграшка, або послабляється по мірі віддалення від неї. Якщо дитина успішно справляється з завданням, при повторенні гри вона має право заховати іграшку (можна використовувати магнітофонний запис, регулюючи гучність).
Консультація для батьків № 13. «Значення музично – пальчикових пальчикових ігор для розвитку творчого потенціалу найменших дітей дошкільного віку».
Рух пальців і кистей рук дитини мають на її розвиток особливий вплив. Як ви пам'ятаєте, у немовлятка кисті завжди стиснуті в кулачки, і якщо дорослий вкладає свої вказівні пальці в його долоні, дитина їх міцно стискає.
Значення хапального рефлексу дуже велике і полягає воно у здатності дитини не випускати з рук тих чи інших предметів. Цей рефлекс перетворюється в уміння хапати і відпускати. Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо ще в II столітті до нашої ери у Китаї. У цій країні поширені вправи долонь з кам'яними і металевими кульками. Популярність цих занять пояснюється Їх оздоровчим і тонізуючим ефектом, що вони справляють на організм. Регулярні вправи з кульками поліпшують пам'ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційну напругу, поліпшують діяльність серцево – судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус.
У Японії широко використовують вправи для долонь і пальців з грецькими горіхами.
Фахівці стверджують, що ігри за участю рук і пальців (на зразок нашої «Сороки – ворони» тощо) сприяють гармонійному розвитку тіла і розуму, підтримують у належному стані мозкові системи.
Талантом нашої народної педагогіки створені дитячі ігри, забавлянки «Ладушки, ладусі», «Сорока – ворона», «Куй, куй чобіток», «Іде коза рогата» та інші, їх значення досі недостатньо осмислено дорослими. Переважна більшість батьків вважають, що ці ігрові заняття лише розважають, а не, скажімо, розвивають, оздоровлюють. Насправді ж дослідження вітчизняних фізіологів підтверджують зв'язок розвитку рук із розвитком мозку.
Праці видатних фізіологів довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності, розвитку мовлення. Прості рухи рук допомагають прибрати напругу не лише із самих рук, але й з губ, знімають розумову втому. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить — розвивати мову дитини. Дослідник М. М. Кольцова у своїй праці вказує, що кожен палець руки має доволі широке представництво в корі великих півкуль мозку. Розвиток тонких рухів пальців рук передує появі артикуляції складів. Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція «схеми людського тіла», а мовленнєві реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.
Знайомство з пальчиковою гімнастикою та пальчиковими іграми слід розпочинати із самого раннього дитинства. Їх можна проводити з музикою. Музичні пальчикові ігри розвивають дрібну моторику рук, мову, музичний слух, почуття ритму, допомагають майбутнім школярам оволодіти навичками письма.
Враховуючи оздоровчий вплив на організм кожного з пальців, допомагайте дитині координовано і спритно маніпулювати пальчиками.
Розпочніть роботу з пальчикової гімнастики, а потім переходьте до музичних пальчикових ігор.
Консультація № 14. Взаємозв’язок дошкільного закладу і родинного виховання у розвитку музичних здібностей особистості дитини дошкільного віку.
Сім'я є найважливішим середовищем формування та розвитку особистості: тут дитина народжується, зростає, пізнає світ, соціалізується. Саме в родині розвиваються її почуття, закладаються моральні цінності, формується фізичне та психічне здоров'я. Мистецтво, художня культура в її найкращих зразках допомагають встановити надійні емоційні контакти між поколіннями. Спільні захоплення батьків і дітей можуть мати характер ігрової, пізнавальної чи трудової діяльності. Ефективним засобом покращення взаєморозуміння та взаємопідтримки,спрямованих на створення сприятливих умов для виховання дошкільнят, виступають спільні заходи дошкільного закладу та родин вихованців, що мають на меті зміцнити сім'ю, урізноманітнити її життя, зменшити дефіцит соціальних зв'язків та спілкування дорослих з дітьми в сім'ї та поза нею. Прикро констатувати той факт, що сьогодні батьки приділяють вихованню дітей недостатню увагу, а роль домашнього вихователя здебільшого виконує телевізор. Мультфільми, фільми й різноманітні шоу, які переглядає малеча вдома, часто-густо не несуть виховної ідеї, ба навіть завдають шкоди розумовому та психічному розвитку дитини. І навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать її ввічливості, чуйності, працьовитості, не прищеплять здатність розуміти й цінувати прекрасне. Також втрачена можливість постійного спілкування дитини зі старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо й не можуть виховувати онуків, розповідати їм казки, співати народних пісень. Та й з материнських вуст сучасні діти лише зрідка чують народну потішку чи колискову. Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення музичного мистецтва. Однак наші педагоги не втомлюються пояснювати їм важливість використання музики у вихованні дитини. Музика також є ефективним засобом стимулювання соціального розвитку. Так, група дітей може спільно занурюватись у музику – пісні, танці – й чудово проводити разом час, не чекаючи, коли буде змога скористатися дефіцитним обладнанням. Дошкільнята співатимуть діалогічні пісні й при цьому вправлятимуться в черговості, очікуючи звертання до себе. Існує чимало пісенних варіантів, у яких кожну дитину запитують її ім'я, і вона має співом відповісти: «Ось я...» або проспівати інші слова, додаючи до них своє ім'я. Часом діти соромляться говорити на групових заняттях, однак охочіше приєднуються до інших у пісні чи таночку. В багатьох випадках вони супроводжують свій спів активними жестами. Такі групові пісні, коли всі діти співають разом, сприяють залученню тих, хто в іншому разі залишався осторонь. Практика нашої роботи з дошкільниками засвідчує те, що заняття музикою стимулюють розвиток їхнього мовлення. Будь – яке розмовне мовлення є ритмічним, мелодійним, і малята залюбки «граються» з словами. Вихователі використовують природні ігри, щоб привернути увагу дітей до звучання мови. Скажімо, допомагають їм вивчити імена однолітків, відбиваючи в долоні ритм, під який повторюються ці імена і який водночас становить основу танцю. Музика сприяє також збагаченню мовлення, запам'ятовуванню, оскільки дитина може запам'ятати фрази з пісні, складніші за природні, і згодом ужити їх у розмові. Є чимало пісень з описом та переліком різних речей, які ознайомлюють дітей з новими словами, а отже, збагачують їхній словник. Взірцем прояву творчості є складання дитиною власних пісень, коли вона використовує відомі або вигадані мелодії, щоб розповісти свої історії чи висловити особисті почуття. Взаємозв'язок між усіма аспектами впливу музики на дітей відбувається у різних видах і формах музичної діяльності. Емоційний відгук і розвинутий музичний слух дають змогу відгукнутися на добрі почуття і вчинки, активізують розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розвивають фізично. На думку дослідників, саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина в перші роки життя сприймає мову людей, які її оточують. Схоплюючи в ній ритмічні елементи, малюк із загальної мішанини звуків виокремлює слова й відтак усього за кілька місяців накопичує в пам'яті тисячі слів як ритмічні та інтонаційно організовані звукові фрагменти.
Дошкільні роки – це час найбільшого нагромадження музичних вражень, інтенсивного розвитку музичного сприйняття. Дитина ознайомлюється зі світом музики, охоче долучається до музичної діяльності, їй цікаві заняття, пов'язані з музикою, коли вони добре організовані (співи, танці, ігри). Успіх музичного виховання, здійснюваного в дошкільному закладі, чимало залежить від того, як організоване виховання в родині. Саме в сім'ї, у її традиціях криються джерела музичного обдарування дитини – вони ще не прокинулись, але чекають відчутного і своєчасного дотику до них. Саме в сім'ї завершується процес закріплення набутого дитиною в дошкільному закладі. Це означає, що за формування дитячого художнього смаку, музичних навичок, як і за формування особистості дитини, відповідальні вихователь, музичний керівник та особливо батьки.
Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню на них грати. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо) – це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров'я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвиткові її музичних здібностей.
Прилучення до музики у нас в садочку розпочинається з раннього віку та поступово вводить дитину в світ музичної культури. Музична практика дитини виявляється через сприймання музики, виконавство та музично- освітню діяльність.
У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь та навичок зі слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до музичних творів. Тож, діти , які йдуть до школи вже вміють слухати музику, визначати емоції і почуття, що їх вона передає; мають елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання; впізнають окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової); проявляють інтерес до різних видів музики, можуть назвати прізвища окремих композиторів; розрізнюють та обґрунтовують своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), можуть їх порівняти. Діти навчаються втілювати у співах, рухах, музикуванні характер музики. Вони вже вміють співвіднести власне виконання з виконанням інших дітей, творчо сприймають музичний образ, можуть дати творові цілісну характеристику, розрізнюють властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку); рухатися у такт музики, використовують виразні рухи, міміку, жести, пози, які відповідають мелодії. Діти старшої групи володіють навичками гри на дитячих музичних інструментах, уміють обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету; виражають рухами емоційний стан, зміст танцю, володіють елементарною танцювальною технікою. Також мають досвід музичної імітації, вміють пісенно-пластично оформити гру; роблять спроби творити музику, дістають задоволення від самовираження в діях під музику.
А формування основних музичних здібностей можна спостерігати вже в ранньому дитинстві і систематичні музичні заняття забезпечують значний рівень музичного розвитку дошкільнят. Музично обдаровані діти швидко випереджують менш обдарованих у розвитку тих чи інших музичних здібностей, проте у багаторічній практиці помічено, що в успішному оволодінні музикою наполегливість відіграє не меншу роль, ніж здібності.
Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності всіх дітей, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах.
В музичний репертуар включаються класична музика різних епох та стилів, фольклор, сучасна музика.
На музичних заняттях створюються умови, за яких кожна дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, намагатиметься імпровізувати , виявляти творчість.
Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15 – 30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.
Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально- розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.
Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще – дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт – диск і слухайте їх доти, поки не запам'ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики.
Ксилофон. Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнується з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою, але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспівайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад «до», «ре», «мі», «до» або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть. Грайте не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що є своєрідними музичними словами. Можна програти малюкові гаму, послідовно вдаряючи по клавішах в нижньому ряді; акорд – послідовність через одну клавішу нижнього ряду; хроматичну гамму, озвучуючи по черзі всі клавіші нижнього та верхнього рядів та інші варіанти послідовностей. Головне, щоб це був не окремий звук, а їх певне сполучення, послідовність.
Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіо пристрій. Записуйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.
Використовуйте різні види сприймання музики на слух. Розрізняють три виді музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим; частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів.
Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам'яті відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням. Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її.
Імпровізація. Звичку до імпровізаціі доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.
Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає – знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.
Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо.
Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.
Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.
Терпіння і удачі Вам у музичних заняттях зі своїми дітьми!
Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів виховання, з допомогою якого здійснюється виховання особистості, сила якого полягає, насамперед, у впливі на емоційну почуттєву сферу особистості. Використання музики як засобу виховання дітей є одним з найважливіших завдань виховної діяльності шкільних та позашкільних закладів освіти. Мета вчителів – виховувати засобами мистецтва любов до прекрасного, впливати на почуття і мислення дитини, її характер і волю, сприяти свідомому сприйняттю дійсності. Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного. Найефективніше музично-естетичне виховання здійснюється в процесі практичної діяльності дітей. Згідно з вченнями І. П. Павлова, рухові навички належать до тих, що створюються найраніше і найлегше. Розвиток дитини йде як по лінії оволодіння новими, більш складними рухами та комбінаціями, так і по лінії постійного їх вдосконалення – вони стають точними, більш вправними і координованими. Любов до спорту необхідно прищеплювати з раннього дитинства. За час перебування в школі молодші школярі проходять великий шлях щодо розвитку своїх рухів. В цьому віці формуються засади подальшого фізичного вдосконалення, поглиблюється інтерес до занять рухливими видами діяльності, але лише за тієї умови, що педагогічний процес буде організовано правильно, діти будуть рости здоровими, веселими і бадьорими. Важливим засобом розвитку рухової діяльності учнів виступає заняття хореографією. Зародження танцювальних рухів сягає в сиву давнину. Людина при виконанні первісних трудових рухів починала поступово опановувати деякі ритмічні елементи, які б імітували робочий процес. Згодом ці рухи набувають не утилітарного, а художньо-естетичного призначення, і в зв’язку з цим стають більш чітко організованими, відповідно до певного темпоритму. Отже, характерною відмінністю хореографічного руху від побутового руху є його своєрідна спрямованість до художності. Дієвість танцювальних рухів чи їх форм можна збагнути лише в певних змістових поєднаннях, конструкціях, що підпорядковуються образно-тематичному розвиткові твору . Заняття рухами, поряд з вивченням музики, є вагомим засобом музичного виховання. Згадаємо слова Р. Вагнера в статті «Мистецтво майбутнього» про те, що висхідною підйому всезагального єдиного мистецтва буде, те, що служить основою для всякого істинного мистецтва: пластичний рух тіла представлений музичним ритмом. Музика і рух – такі ж взаємозв’язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку .Рухи полегшують сприйняття і запам’ятовування музики. Розвиток рухових навичок відбувається одночасно з розвитком мови. Рівень координації і активності рухів дитини свідчить про розвиток інших якостей особистості, в тому числі психіки. Тому основним завданням хореографічної підготовки школярів виступають наступні: формування музично-ритмічних навичок, засвоєння учнями елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю. Мета занять – за допомогою ритмічної діяльності виховувати в учнів уміння слухати музику і передати її в руках. Але не всі однаково володіють тілом, щоб вільно передати музику в руках. Діти слухають музику, в них виникають певні емоційні переживання, але виразити це в руках можуть далеко не всі – тіло дитини не завжди слухається її. Тому, спочатку їм потрібно навчитись володіти своїм тілом, згодом – вже більш свідомий і сформований рух – допомагатиме дитині глибше сприймати і передавати музичний образ. В першу чергу, на заняттях потрібно дати дітям відчути радість від вільного володіння своїм тілом, яке вільно рухається і підпорядковується музичному ритму.
Метою кожного заняття повинна стати робота над гармонійним розвитком тіла, для чого використовуються певні фізичні вправи, над формуванням музично-рухової культури, необхідних рухових навичок, свідомого відношенню до своїх рухів, зацікавленого ставлення до музично-ритмічної діяльності . Головним засобом формування музично-рухової творчості виступає навчання дітей мові рухів, яка є надзвичайно різноманітною. Для занять доцільно використовувати досить прості, доступні дітям танцювальні рухи сучасного, народного танцю та елементи пантоміми, значення яких зрозуміле і знайоме дітям з власного життєвого досвіду, і які можна використати в танці для передачі взаємовідносин персонажів. Ці рухи склали систему виразних засобів хореографії і дозволили створювати різноманітні танцювальні композиції. Навчання мові рухів з метою формування в дітей музично-рухової діяльності в танці може бути ефективним лише на основі повноцінного музичного матеріалу. Музика має активізувати фантазію дитини, спрямувати, спонукати до творчого використання виразних рухів. Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, породжують певні настрої, під впливом яких рухи набувають відповідного характеру. Наприклад, урочисте звучання святкового маршу радує, бадьорить, що виявляється у підтягнутій поставі, точних, підкреслених рухах рук і ніг. Навпаки, спокійний, плавний характер танцю дає змогу зробити поставу вільнішою, рухи неквапливими, м’якшими, круглішими. Таким чином, через активізацію школярів в умовах цікавої, захоплюючої діяльності - ритміки - відбувається музично-естетичний розвиток дитини. Заняття ритмікою сприяють формуванню особистості дитини, її пізнавальної, вольової та емоційної сфер. Отже, музично-ритмічні рухи змушують дітей переживати виражене в музиці. А це, в свою чергу, впливає на якість виконання. Радіючи музиці, відчуваючи красу своїх рухів, дитина емоційно збагачується, переживає особливе піднесення, життєрадісність. Успіхи і досягнення у сфері музично-ритмічного виховання, безумовно, залежать від загального фізичного розвитку дитини, цьому великою мірою сприяє правильна організація і систематичність занять. Музика, яка супроводжує заняття, активізує дітей, значно підвищує якість вправ, виконуваних дітьми, організовує колектив. Відомо, що звучання музичних творів підвищує працездатність серцево-судинної, м'язової та дихальної систем організму. При виконанні вправ з музичним супроводом покращується легенева вентиляція, збільшується амплітуда дихальних рухів. В той же час можна говорити, що музично-ритмічна діяльність сприяє розвитку у дітей музикальності, зокрема основних її компонентів - емоційного відгуку, слуху. Дитина вчиться сприймати музику, рухатися згідно до її характеру, втілених певними засобами виразності музики. Емоційний зміст музики, зміни темпу, ритму, сили звучання сприяють також музичному розвитку дітей. Завдяки рухам музика стає зрозумілішою і легше засвоюється. Але слід пам'ятати, що вправи під музику будуть корисними для дітей лише тоді, коли рухи відповідатимуть характеру музики та засобам її виразності. Досліджено, що у всіх вікових групах молодшого шкільного віку підвищується рухова активність дітей завдяки музиці. Вправи з музичним супроводом сприяють формуванню постави, координації та узгодженості рухів. Музика надає рухам особливої виразності, чіткості, ритмічності. Для того, щоб навчити молодших школярів виконувати вправи правильно та виразно, слід постійно привертати увагу дітей до музики, звернути увагу на характер твору та більш яскраві засоби музичної виразності, які повинні відбиватися в рухах. Так, наприклад, "Послухайте, діти, як ходить клишоногий ведмідь. Музика повільна в низькому регістрі. Це іде, перевалюючись, ведмідь і реве низьким голосом" (під цю музику діти повинні іти на зовнішній частині ступні). Або: "Музика весела, швидка, у високому регістрі. Це горобчики весело стрибають, дзьобають зернятка, швидко перелітають з місця на місце." Такі чіткі пояснення активізують сприйняття музики дітьми, а єдність музики, слова і дій формує навичку рухатися відповідно до характеру музики. Все це робить вправи більш ефективними, що сприяє фізичному розвитку і зміцненню здоров'я молодших школярів усіх вікових груп.
МУЗИКА В ЖИТТІ ДИТИНИ
Дошкільний вік – це час максимального заохочення до світу прекрасного. Мета музикально – естетичного виховання основується загальними вимогами нашого суспільства.
Музика супроводжує людину все її життя. Д.Шостакович сказав: «В біді, в радощах і відпочинку – музика завжди з людиною. Вона так міцно ввійшла в життя, що її сприймають як належне, як повітря яким дихають. Не замислюючись, не помічаючи… Наскільки бідніше став би наш світ, якби втратив цю чудесну своєрідну мову, яка допомагає людям зрозуміти один одного».
Наша задача вчити дітей розуміти «цю прекрасну своєрідну мову», постійно розвивати музичний смак. Необхідною умовою формування особистості – це гармонічне поєднання розумового та фізичного розвитку, моральна чистота та естетичне ставлення до життя та музики. Досягти цього можна тільки правильно організувавши музичне виховання дітей.
Естетичне виховання направлене на розвиток вміння дошкільнят сприймати, почувати і розуміти прекрасне, помічати добре та погане, творчо, самостійно діяти, заохочуючись різними видами художньої діяльності.
Одним з самих яскравих способів естетичного виховання – є музика. Щоб вона виконувала цю важливу функцію, необхідно розвивати в дитині загальну музичну підготовку. Які ж основні ознаки загальної музичності?
Перша ознака музичності – вміння почувати характер, настрій музичного твору, співпереживати почутому, виявити емоційний настрій, розуміти музичний образ. Музика хвилює маленького слухача, викликає зворотну реакцію, знайомить з життєвими явищами, породжує асоціації. Ритмічне звучання маршу викликає в нього радість, збудження, а п’єса про хвору ляльку навіює жалість.
Друга ознака музичності – вміння вслуховуватись, порівнювати, оцінювати, це необхідне в елементарно – слухової культурі. Наприклад, діти порівнюють прості особливості музичних звуків (високі та низькі, темброве звучання роялю та скрипки), вчаться розрізняти просту структуру музичного твору (заспів пісні, приспів, три частини п’єси). Визначають виразність контрастних художніх образів – протяжний характер заспіву та енергійний рухливий приспів. Постійно збирається запас улюблених творів. Які діти дуже люблять слухати та виконувати, закладаються основи музичного смаку.
Третя ознака музичності – виявлення творчого ставлення до музики. Слухаючи музику, дитина по своєму уявляє художній образ, передаючи його в співі, грі, танці. Діти виконують «Вільний танок», використовуючи вже знайомі танцювальні рухи в різних комбінаціях, та додаючи свої, особливі. Діти імпровізують прості пісеньки.
З розвитком загальної музичності у дітей з’являється емоційне ставлення до музики, удосконалюється музичний слух, породжується творче уявлення. Музичне виховання – це комплексний розвиток загальної музичності, формування індивідуальності дитини в цілому.