Громадянське виховання дошкільнят

У всіх дошкільних вікових групах створено належні умови для проведення роботи у цих напрямках: обладнано книжкові куточки, центри сюжетно-рольових ігор, в процесі яких діти засвоюють норми людських взаємин, моральні цінності; національні куточки. Кожна група має народознавчі та національні куточки, в яких представлені: державні символи країни, альбоми, збірки листівок, ілюстрації про рідне село і країну, карту країни, ляльки в національному одязі, невеличкі зразки предметів українського побуту і декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Національні куточки сприяють формуванню знань дошкільнят про державні та рослині символи, обереги своєї країни, виховують патріотичні почуття.

Переглянуті заняття свідчать, що у дошкільному навчальному закладі проводиться роз'яснення ідейної суті державних символів і правил їх використання, ритуалів, традицій, виховується почуття поваги до них, формуються стійкі навички свідомого дотримання почестей та правил поведінки щодо державних символів в повсякденному житті та під час урочистих заходів.Цікавими, змістовними були заняття в старшій групі № 2 «Державні символи України» (вихователь Бойко С.М.), в середній групі №6 «Моя Батьківщина – моя Україна» (вихователь Гаврюк А.в.), інтегроване заняття в  групі  компенсуючого типу№4 «Моя Україна» (вихователь Бабенко О.Э.). Педагоги використали цікавий дидактичний та ілюстративний матеріал, дидактичні ігри, технічні засоби навчання. Діти впізнають державну символіку (Прапор, Гімн, Герб), знають назву Батьківщини, рідного міста.

Встановлено, що педагоги груп значну увагу приділяють питанню соціально-морального розвитку дошкільників і здійснюють цю роботу на основі вимог Базового компонента дошкільної освіти України та програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля». Діти молодших груп мають уявлення про те, що погано, а що добре, мають навички культури поведінки . У дітей середніх груп помітні позитивні зміни у стосунках із однолітками та дорослими, виховується повага до їх батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку. Малюки вміють підпорядковувати свої бажання вимогам інших дітей та дорослих. Старші дошкільники володіють навичками спілкування з дорослими та дітьми, проявляючи ввічливість, усвідомлюють відмінність між добром і злом, можуть пояснити свої вчинки, схвалити або засудити їх. Соціально – моральний розвиток, формування громадянина України – одне з чільних завдань дошкільного навчального закладу.

Аналіз календарних планів вихователів показав, що із старшими дошкільниками проводяться морально-етичні бесіди на такі теми: «Правила доброти», «Наші обов’язки», «Як я можу допомогти батькам», «Правила чесності», «Добрі та погані вчинки» та інші.

Громадянський компонент виховання найвиразніше втілюється вихователями під час занять з мовленнєвого розвитку, читання художньої літератури, зображувальної та ігрової діяльності, ознайомлення з довкіллям. Для цього використовуються комплекс засобів педагогічного впливу: наочність, твори дитячої літератури, морально - етичні завдання, проблемні ситуації морального вибору, бесіди, творчі розповіді, ігри, тренінги у різних видах діяльності. І, як наслідок, діти молодших називають елементи українського одягу, український посуд, мають знання про рідне місто; у дітей старших груп сформовані знання про Україну, її столицю. Діти старших груп розрізняють державні та народні символи.

Значна увага приділяється правовій освіті дітей, вихованню в них моральної культури, тому діти старших груп обізнані із своїми правами та обов'язками.

Основною формою правового навчання та виховання дітей у ДНЗ є гра. Саме вона посідає чільне місце у правовиховній та виховній роботі. Тому вихователями найчастіше застосовуються різноманітні ігрові способи правового навчання дітей, а саме:

- ігри - стимулювання духовного типу поведінки: «Ми любимо один одного», «Який мій друг», «Свято розуміння»

- ігри та вправи, які сприяють розширенню правових знань, знайомлять дітей зі службами екстреної допомоги, формують почуття особистої безпеки: «Я маю право», «Я не повинен», «Швидка допомога»

- ігрові вправи на формування власної гідності та самосвідомості: «Кого вам було шкода», «Як захистити себе», «Снігова королева», «Квітка мого імені».

Запроваджено проведення ынтегрованих занять, наприклад, бесіда і малювання, заняття і дидактичні ігри, які сприяють збагаченню знань у дошкільнят, дають можливість дітям вирішувати багато правових завдань та формують у них початкову правову культуру. Для всебічного розвитку дитини і швидкого сприйняття і запам’ятовування наданої інформації широко використовується дидактичний матеріал до казок: малюнки та ілюстрації, наочний матеріал. Метою даних занять є навчання дошкільнят розуміти зміст казок, аналізувати ситуації, які характеризують порушення прав дітей. Формуючи основи особистої правової культури у дітей в дошкільному віці, вихователі ДНЗ використовують такі методи як:

- розглядання малюнків із зображенням знайомих дітям життєвих ситуацій, які демонструють настрій, поведінку їхніх однолітків (тривогу, хвилювання, страхи, фізичний біль, образу тощо);

- читання творів художньої літератури, зокрема казок, з подальшим обговоренням;

- морально – етичні бесіди на різноманітні правові теми;

- сюжетно – рольові ігри: «Дорога-транспорт», «Сам удома», «Ми пасажири», «Я загубився».

При підготовці до занять вихователі використовують матеріали педагогічної літератури: “Палітра педагога”, “Дошкільне виховання”, “Дитячий садок”, “Бібліотечка вихователя дитячого садка”, в яких піднімаються питання правового виховання.

Першочерговими завданнями морального розвитку дошкільників є пробудження гуманних почуттів особистості, формування морально-вольових якостей, ознайомлення із змістом і значенням моральних вимог, норм і правил поведінки, морально-етичними цінностями. Особливе значення надається громадянському вихованню з дошкільних років: прищепленню почуттів любові і поваги до рідних та близьких, інших людей, батьківської домівки, дитячого садка, свого села, міста, інтересу та пошани до державних символів (прапор, герб, гімн), історичної і культурної спадщини українського народу, гордості за його досягнення та бажання долучитися до громадсько-корисних справ і значущих суспільних подій. Для цього використовується комплекс засобів педагогічного впливу (наочність, твори дитячої літератури, морально-етичні завдання, проблемні ситуації морального вибору, бесіди, творчі розповіді, ігри, тренінги та ін.) в різних видах діяльності впродовж усього часу перебування дітей у дошкільному навчальному закладі.

Національний куточок у групі має бути розташований у світлому, зруч­ному для огляду місці, бути візуально відокремленим від ігрових центрів. Експозиція національного куточка в групі не повинна бути перенавантаженою та застиглою, вона має змінюватися, поповнюватися. Важливим критерієм національного куточка є його естетичне оформлення.

Крім предметів, виробів національного мистецтва, що подані в пам'ятках нижче, в експозицію можна включати вироби, які виготовляли та використо­вували в народівідповідно до обрядових циклів (осіннього, зимового, весня­ного, літнього). Наприклад:

• осінній цикл: свято врожаю - кошик із фруктами, овочами;
• зимовий цикл: Різдвяні свята - "зірка" з дерев'яної обичайки (обід сита, решета, бубна тощо) і тоненьких дощечок - семи шалівок, декорова­на кольоровим папером, стрічками; на стіл кладуть сіно, зерно, сніп-дідух (пропоновані рекомендації визначені у матеріалах А. Богуш).
• весняний цикл "Свято першого жайворонка" - фігурки випечених із солоного тіста жайворонків та голубів; "Вербна неділя" - вербові гілочки, прикрашені квітами, стрічками тощо.

У національному куточку можна ставити букет з квітами (мак, чорнобривці, ромашки, барвінок, півонія, жоржина, ковила тощо).

Зміни в експозиції національного куточка можуть бути пов'язані із пізнавальною темою тижня з народознавства.

Наприклад:

Тема "Українська хата" - макет української хати; "Птахи-символи" — лелека-іграшка; "Криниця - оберіг українського народу" - макет криниці.

"Український віночок", "Український одяг" - зразки віночків зі стрічками. Важливо зазначити, що віночки дівчата зберігали у скрині, не носили їх щодня, а вдягали на свята, тому бажано, щоб і в куточку його ви­кладали або вивішували лише у святкові дні, а також протягом тематичного тижня ознайомлення дітей з національним одягом.

Також предмети експозиції можуть змінюватися залежно від те­матики занять з образотворчого мистецтва.

У старшій групі доцільно виділяти регіональні особливості народного одягу, мистецтва, знайомити з народними умільцями свого регіону.

Педагогам треба чітко розуміти, які посібники, матеріали зберігаються у шафах вихователя, який дидактичний матеріал необхідний для проведення занять, бесід тощо, а які вироби та посібники є експонатами національного куточка.

Важливо зазначити, що коли відбуваються зміни в експозиції національного куточка, то на це обов'язково треба звертати увагу дітей.

Вихователеві необхідно обговорити ці зміни з дітьми, пояснити, з чим вони пов'язані, детальніше розглянути нові предмети тощо. Такі спостережен­ня та бесіди щодо змін в експозиції обов'язково плануються вихователем заздалегідь і фіксуються у перспективному та прописуються в календарному планах.

1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.
2. Вироби народних промислів України:
• посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, бариль­це, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);
• іграшки;
• музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, дзиґа, сви­щики (різної форми);
• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).
3. Альбом "Українські казки", у якому розміщуються ілюстрації до на­родних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).
4. Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.
Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим роз­писом тощо.
4. Дидактичні ігри, наприклад, "Збери з частин ціле" (іграшки).

Пам'ятка
Національний куточок у середній групі

1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.
2. Вироби народних промислів України:
• посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, бариль­це, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);
• іграшки;
• музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, дзиґа, свищики;
• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим роз­писом тощо.
3. Альбом "Українські казки", у якому розміщуються ілюстрації до на­родних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).
4. Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): "Знайди за назвою укра­їнський посуд", "Збери з частин ціле" (розбилася таця, свищик-іграшка ощо), "Що зайве?" (народні та сучасні народні інструменти; народний та учасний одяг) тощо.
5. Дидактичний фотоальбом "Мій рідний край Дніпровський".

Пам'ятка
Національний куточок у старшій групі

1. Мапа України або її макет.
2. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.
3. Вироби народних промислів України:
• посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, бариль­це, горнятко, таріль, таця (посуд можна ставити на рушник-стирок, на свят­ковий рушник у дні свят);
• іграшки;
• музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, скрипка, дзиґа, свищик;
• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

Виставляється по 2-3 предмети кожного виду виробу, протягом року
змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим роз­писом тощо.
4. Дидактичний фотоальбом "Україна - наша держава", "Київ - столиця України", "Покров - рідне місто".
5. Альбом "Українські казки", у якому розміщуються ілюстрації до на­родних казок, персонажі народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).
6. Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): "Знайди за назвою український посуд", "Збери із частин ціле" (розбилася таця, свищик-іграшка тощо), "Що зайве?" (народні та сучасні народні інструменти; вироби народних промислів), "Дорогами країни" (робота з мапою України) тощо.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі тематичні пап­ки або альбоми:
• "Державні символи України" (на звороті кожного символу надруковані орієнтовні бесіди з дітьми про цей символ);
• "Національні символи України" (хліб, рушник, віночок, калина тощо);
• "Визначні дати України" (ілюстрації, які відображають святкові події, можна виставляти у куточку напередодні святкування цих дат);
• "Митці України";
• портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших (вивішуються у національному куточку в дні народження та вшанування пам'яті видатних діячів, прикрашаються рушником-покутником).

1. Відображення роботи з ознайомлення дітей з українською націо­нальною культурою, традиціями, обрядами протягом місяця.
2. Види та кількість занять з різних розділів про­грами, на яких здійснюється завдання щодо залучення дітей до національної культури, побуту, традицій тощо (на місяць, квартал, півріччя, рік). Зміст, характер їх запису. Висвітлення словникової роботи.
3. Запис занять з народознавства (якщо у дошкільному закладі вони відокремлені), їх кількість, тематична доцільність, повнота запису, відповідність завданням програми, методиці проведення занять з ознайом­лення з навколишнім; їх форма проведення, вид, визначеність та повнота поставлених завдань, доцільність виховних завдань.
4. Планування роботи з розділу "Художня література". Кількість та види діяльності, на яких знайомлять дітей із творами українського народ­ного фольклору, письменниками-класиками, творами сучасних українських прозаїків і поетів. Характер запису, словникова робота.
5. Планування освітнього процесу з дітьми поза заняттями за напрямками:
• ознайомлення дітей з українською національною культурою, побу­том, традиціями;
• художньо-мовленнєва діяльність;
• образотворча діяльність;
• музична діяльність.
6. Відповідність заходів темі заняття, сезону, календарним датам, регулярність проведення; їх місце у конкретному режимному моменті.
7. Методи, прийоми формування основ національної свідомості дітей.
8. Групові та колективні форми роботи з формування основ національної свідомості дітей (рухливі ігри, хороводи, читання творів, показ діафільмів, відвідування театрів, екскурсії в музеї тощо), їх доцільність, ефективність, відповідність темі заняття, вікові дітей.
9. Відбиття у плані національних свят, народних хороводних, рухли­вих українських ігор, їх кількість, відповідність віку. Повнота запису (мета, матеріал).
10. Прийоми індивідуальної роботи з дітьми, її повторюваність. Кількість дітей, охоплених цією роботою.
11. Мова запису (грамотність).

Нині, повертаючись до історії українського народу, відроджуючи, про­буджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу, ми виховуємо свідомого громадянина і патріота нашої держави. Починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім'ї, у дитячому садку, в школі.

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні у комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, виховні та мовленнєві за­вдання у відповідності до вимог Базового компонента дошкільної освіти в Україні

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природні багатства.

Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточенням, з яким вони щодня контактують. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст та пам'ятних місць Батьківщини.

На заняттях з народознавства малюк уперше долучається до державних символів (Герба, Прапора, Гімну) та народних національних оберегів (калини, верби, віночка, рушника тощо).
Предметом обговорення у дитячому товаристві мають бути й родинні корені кожної сім'ї, кожної родини. Вихователь повинен стимулювати й за­охочувати дітей до пізнання свого родоводу.

Упродовж перебування дітей у дитячому садку потрібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у минулому, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний (традиційний та регіональний) одяг, взуття, посуд, предмети побуту та хат­нього інтер'єру, подвір'я. Треба розвивати у дітей цікавість до української національної обрядовості, народних свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти увагою й українську національну кухню.

Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнаванні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, заказники тощо).

Навчальні завдання передбачають формування перших наукових наро­дознавчих та історичних понять, у майбутньому - основи наукового мислен­ня, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Вихователь повинен:
• розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якнайглибше пізнати свій народ, свої національні корені;
• формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати його в побуті, у своєму дитя­чому житті, запам'ятовувати вірші, прислів'я, приказки, казки, загадки;
• прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов'язані з на­родними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд виготовляти різні вироби: іграшки, глиняний посуд, вибійки, витинанки, аплікації тощо.

Розвивальні завдання передбачають розвиток усіх психічних процесів у дитини: запам'ятовування, уважності, зосередженості, логічного мислення, уяви. Діти повинні вміти самостійно аналізувати, зіставляти, порівнювати народознавчі поняття, звичаї минулого та сучасного, відокремлювати місцеве, регіональне від загальнотрадиційного національного.

Мовленнєві завдання є супутніми на кожному народознавчому занятті. Наприклад, мандруючи до української оселі прадідів, діти вперше чують сло­ва стріха, тин, перелаз, скриня, ослін, долівка.

Словник дітей також поповнюється образними виразами, коли вони слу­хають фольклорні твори та твори українських письменників. Діти згадують знайомі прислів'я, приказки, примовки. Кожне заняття супроводжується розповідями дітей про побачене, почуте, пережите.

Виховні завдання мають на меті прищепити дітям насамперед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та оберегів.

Природними національними рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору. Отож ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал.

Заняття з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів.

Долучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвива­ють художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитину радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.

Проведення занять, організація свят з народознавства потребує серйозної підготовки педагогів. Відхилення від змісту тлумачення основних подій, традицій, що їх використовують на занятті або святі, допускати не можна. Як зазначає А. Богуш, календарно-обрядовий матеріал повинен обиратися з мінімальним релігійним звучанням.